Відеопрезентація Чорнорізької ЗОШ I-II ступенів Семенівського району
Не секрет, що практично у кожному навчальному закладі є ряд людей, які бажають якось виділити свій навчальний заклад, показати його кращі сторони та щось цікаве.
Колектив Чорнорізької ЗОШ І-ІІ ступенів створив відеопрезентацію навчального закладу.
Відео можна переглянути за посиланням:
Серед 34 учнів Чорнорізької ЗОШ І-ІІ ступенів є обдаровані діти. Пропонуємо вашій увазі твір Дюбенок Дарини, який посів перше місце в районі у рамках проведення обласного конкурсу серед лідерів учнівської самоврядування "Місцеве самоврядування очима учнівської молоді":
Моя громада. Так просто і так символічно: «ХіД». Хлопці і дівчатка. Ми різні за віком і статтю, за характером і темпераментом, за уподобаннями і … Але всі ми діти нашої шкільної громади. Сьогодні нас тридцять чотири, а я, учениця шостого класу Дюбенок Дарина, лідер дитячого об'єднання. Цієї осені мені випала така честь. Було страшнувато, адже це дуже відповідально. Я думала: «А чи справлюся, адже я лише шестикласниця, а он у восьмому класі такі хлопці – козаки, аж підходити боязко, чи будуть вони прислухатися до моїх пропозицій?»
Та мама сказала: «Даринко, прийде той, хто йде. Тож ходімо!» І пішли всі разом: і маленький вреднючий Максимко із першого класу, і вже дорослі юнаки з восьмого. Провели після занять перше засідання учнівського самоврядування, де обрали центри культури і відпочинку, спорту та туризму, навчання, преси та інформації…
Жовтобокими гарбузами прикотився до села вересень. 21 вересня, в світле свято Пречистої, в Чорному Розі - День села. Ми – найактивніші учасники. Дівчатка порадували глядачів двома танцями: зі стрічками та парасольками. Було яскраво, феєрично і весело.
Хлопці теж не підвели. Завзято змагалися команди за першість у спортивно – розважальному конкурсі «Ми - нащадки славних козаків». І я пишалася нашими хлопцями. Молодці! Не підвели!
А скільки солодощів напекли на виставку - ярмарок учні нашої школи, навиготовляли виробів з бісеру, паперу, дерева, різних природніх матеріалів. Люди села нас хвалили, вмить розкупили смаколики. Звичайно ж, було приємно.
Жовтим листям обтрусив останні надії на тепло жовтень. Завтра я їду на перше своє засідання ради старшокласників. Знову хвилююся, адже там будуть дорослі старшокласники, а я з малесенької сільської школи. Та з першою доброю, щирою посмішкою Катерини Іванівни, нашого методиста в Будинку творчості, мої побоювання змило рясним осіннім дощиком. Наше спілкування пройшло щиро, відверто, енергійно.
У перші дні жовтня стукає в шкільні двері свято Вчителя. Воно мені особливо дороге, адже мої мама і тато – вчителі. Пропоную учням підготувати концерт для наших вчителів. Сльози і усмішки на їхніх очах. Щасливі очі першої вчительки Лариси Анатоліївни. Значить, все змогли! «Уклін, учителю, тобі», - ще довго звучало в шкільному коридорі.
Що може бути важливіше за здоров'я? Коли ми здорові, тоді веселі, активні, радісні. А щоб зберегти здоров'я ще у молодому віці, треба скористатися суперцікавими і актуальними порадами, які учні молодших класів підготували для нас на свято «Подорож країною здоров'я». Це були не малі діти, а справжні актори – Айболиті, Мікроби, королеви здоров'я.
Покликав після канікул нас знову за парти листопад, спитавши: «Чи нові ідеї маєте?» Звичайно! Акції «Серце забуте обігрійте добром», «Запали свічку пам'яті», «16 днів проти гендерного насильства» вже традиційно у нашій школі збирають велике коло учасників.
А вже й Святий Миколай привів з подаруночками до шкільного порогу Грудень. Ангели наділи крила, чортом обрали Олексія Крепса з 8 класу (здається мені, йому пасує така роль), ще й різочки видали. Всі в зборі. Дітвора в захваті: гамір, сміх, подарунки, які підготували для малят з дитячого садочка учні старших класів.
«Ялинка миру» - благодійна, миротворча виставка – конкурс. Я і не сподівалася, що наші діти такі талановиті: скільки листівок, малюнків, ялинок та інших виробів для воїнів АТО!
Промайнули і новорічні свята, а за ними і довгоочікувані канікули відлетіли завірюхами та сильними морозами. Щедрували, колядували, засівали. Скільки приємних вражень!
Для кожної людини в світі її край – найрідніший та наймиліший серцю. Це той клаптик землі, що привітав її з народженням, де минають дитячі роки, де живуть найближчі люди. Тому я відчуваю свою причетність та відповідальність за все, що коїться в державі, мені не байдуже, як до нашої Батьківщини ставляться у світі. А патріоти живуть поряд з нами. Вони захищають нашу країну від загарбників. І серед них житель нашого села Гетьман Іван Федорович, який захищав нашу рідну Україну, а зараз повернувся додому.
А як багато ще всього цікавого попереду. Адже кожен місяць року поспішає до нас зі своїми щедротами, правилами і святами.
Піду малювати сердечка. Їх мені на День Святого Валентина треба подарувати багато: і сестрі Марійці, і брату Кості, мамі і татку, бабусі. А ще – кожному учню моєї громади, бо вони підтримали мене. І тепер я знаю: разом ми все зможемо!
Я пишаюся своєю школою, але хочу, щоб у всіх класах були комп'ютери, інтерактивні дошки. Щоб на перервах можна було грати в теніс, щоб були різні тренажери і великий спортзал, бо в нашій школі він замалий.
А ще я хочу, щоб були кращі дороги. Щоб у батьків були гроші на екскурсії, на подорожі країною. Мені не байдуже, як буде наша громада розвиватися, адже від її розвитку залежить благополуччя кожного. А ще хочу, щоб моя громада була дружною, і тоді всі проблеми будуть вирішені. І щоб мрії наших дітей здійснились, потрібно працювати: добробут з неба не впаде! Якщо ми самі нічого не робитимемо, а чекатимемо, щоб нам все дали, то все так і залишиться по – старому.
Коментарi