РОДИННО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ, ЯК ЗАСІБ СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОГО УКРАЇНЦЯ
Народна мудрість говорить: “Від родини йде життя людини”.
Родина, як перша школа навчає дитину рідної мови, практикує релігійне життя, плекає християнські традиції, формує характер і виховує чесноти, як богословські, так і громадські, зокрема: правдомовність, точність, щирість, патріотизм, чесність і милосердя. Родина формує серце та душу дитини, готує її до всебічного, повного життя і обов’язків.
Серед цих цінностей на першому місці ті, які відображають ставлення сина або доньки до своєї Батьківщини – патріотичні цінності. Саме їх у сучасному житті часто бракує. Тому виникає необхідність розвитку виховного потенціалу родини для патріотичного виховання дітей.
З цією метою на базі Погорільської ЗОШ І-ІІІ ст. був проведений семінар для педагогів-організаторів та відповідальних за виховну роботу навчальних закладів району. У семінарі брали участь і батьки учнів одинадцятого класу школи.
Семінар розпочала методист Семенівського БТДтаЮ К.І. Насалевець, зорієнтувавши увагу присутніх на концепції нового патріотизму незалежної України, в якій важливу роль відводиться родинно-патріотчному вихованню, як засобу становлення сучасного українця.
Катерина Іванівна зазначила, що родина – це досить замкнуте об’єднання людей і, в той же час, атрибут життєдіяльності суспільства. Родині належить щонайперша роль у системі утвердження національних та загальнолюдських цінностей. Найбільше родина впливає на розвиток духовної культури, на соціальну спрямованість особистості, мотиви її поведінки.
Далі виступаюча зупинилася на способах вирішення виховних завдань у родині та їх формах, на обов’язках батьків та дітей, видах дозвіллєвих занять у родині, серед яких важливе місце відводиться патріотичному вихованню, а саме: вихованню любові до землі, де народилась і виросла дитина; до рідного краю, міста, села, вулиці, тобто до Батьківщини; гордості за здобутки свого народу, своєї родини; гордості за минуле і сьогодення своїх співвітчизників; прагнення захищати інтереси родини та інтереси Батьківщини.
У заключній частині методист звернула увагу педагогів на нормативно-правову базу з національно-патріотичного виховання.
Друга частина семінару – особлива зустріч «Від усієї душі», яку підготували для дітей та батьків педагог-організатор школи В.С. Заєць та класний керівник 11 класу О.І. Цирулік. Цей день за традицією школи іменується, як День подяки дітей, випускників одинадцятого класу, своїм батькам. І це – невипадково, бо батьки і діти – прадавня, одвічна проблема і – найміцніша золота нитка, яка, на жаль, здатна зовсім легко розірватися. Отож, подібні зустрічі, як незайвий шар мастила, що зміцнює цю нитку, надає їй сили та пружності. Бо коли дивишся на дітей і батьків, які сидять навпроти, розповідають з гордістю один про одного, згадують минуле, діляться сокровенним, пишаються успіхами і досягненнями, показують свої таланти, співають, даючи в піснях мудрі життєві поради, і бачиш в очах дітей захоплення і радість, а в очах батьків – гордість і непрохані сльози, тоді розумієш, що все це не марно, все це не тільки торкнулося душі, а зачепило і потягло за собою туди, де воліла бути душа кожного з присутніх: хтось згадав своїх дітей, своє минуле, хтось зазирнув у майбуття… Спільним було у всіх лише одне – ніхто не зміг стримати сліз.
Добрим та щирим вдалося свято. І це не дивно. Адже на ньому зібралися найрідніші та найближчі люди – це батьки і діти.
Наостанок, ведучі свята закликали учнів пишатися своїм родом і пам’ятати місце, де народилися, рідну оселю, свій народ та нашу українську щедру землю.
У підсумок семінару, заступник директора з навчально-виховної роботи школи Т.Г. Євмененко поділилась досвідом педагогічного колективу, учнівського органу самоврядування та батьків з теми родинно-патріотичного виховання.
Коментарi